Коли справа стосується серця, розмір має значення.
Source: When it comes to hearts, size matters. Regina Brett
Якщо є такий тип людей, як “герої”, безумовно, Дарнелла Фрейзер є однією з них. Їй було лише 17, коли вона побачила, як поліцейський тиснув Джорджа Флойда коліном до асфальту, допоки все життя не було витиснуте з нього. Все почалося як звично. Дарнелла вивела свого 9-річного двоюрідного брата на легкий перекус. Вона побачила, як поліція зіткнулася з чорношкірим чоловіком, і відправила свого кузена в найближчий магазин. Потім вона почала запис відео на мобільному телефоні. Її кузен був одягнутий в сорочку, на якій був надпис “ЛЮБОВ”. Дарнелла довела, що любов — це дія, що любов готова до ризику, що любов -це жертва собою заради іншого, навіть заради незнайомця.
Вона тримала свій телефон міцно проти потужного прояву ненависті та байдужості, який спостерігався у того озброєного чоловіка, який давав присягу захищати і служити своєму народові. Вона трималась так, як той чоловік, якого вона не знала, який благав і зітхав за своє життя під натиском поліцейського. Тоді у неї вистачило мужності опублікувати це відео у Facebook, щоб світ це побачив.
Добре, що вона це зробила, адже в оригінальній заяві Управління громадської інформації при поліції Міннеаполіса вбивство Джорджа Флойда підсумовувалося таким чином:
“Приїхали двоє офіцерів і розмістили підозрюваного, чоловіка, якому, як вважають, було близько 40 років, у своїй машині. Йому наказали вийти зі своєї машини. Вийшовши, він фізично чинив опір офіцерам. Співробітники змогли надягнути наручники на підозрюваного та зазначили, що він, здається, почував себе погано. Співробітники викликали швидку допомогу. Швидкою допомогою він був доставлений до медичного центру округу Хеннепін, де незабаром помер. Під час даного інциденту, жодна зброя не застосовувалась.”
Для розслідування цього інциденту на запит департаменту поліції Міннеаполіса було запрошено Мінесотське бюро кримінальних розслідувань.
“Внаслідок інциденту офіцери не постраждали. Під час цього інциденту були ввімкнені та активовані нагрудні камери. Ніяких згадок про те, що офіцер Дерек Шовін тиснув своїм коліном на шию підозрюваного протягом 9 хвилин і 29 секунд, коли підозрюваний вже лежав у наручниках на асфальті, жодної згадки про те, що підозрюваний благав та взивав свою маму, жодної згадки й про те, що підозрюваний задихався, взиваючи: «Я не можу дихати » , взивав понад 28 разів, перш ніж назавжди перестав дихати.
Дарнелла дала свідчення на суді за вбивство Дерека Шовіна: “Це було неправильно”, — сказала вона. Вона мала мужність свідчити, бути правдивим свідком. Її відео стало “зірковим свідком”, який притягнув до відповідальності білого поліцейського за вбивство чорношкірого чоловіка. Тільки через десять годин, 12 присяжних визнали Шовіна винним.
Дарнелі й досі сумно, вона прокидається ночами, шкодуючи, що не зробила більше, не втрутилася, щоб врятувати життя Джорджа.
Вона так багато зробила. Її відео розбило ту стіну, за якою деякі поліцейські приховують свої протизаконні вчинки. Цього разу офіцери обернулися проти свого напарника. Навіть начальник міліції дав свідчення проти власного офіцера.
Присяжні визнали Шовіна винним у вбивстві другої та третьої ступенів та у ненавмисному вбивстві другої ступені. Вирок супроводжувався риданнями, викриками та емоційними закидами. Нація змогла нарешті видихнути. Губернатор Міннесоти Тім Вальц публічно подякував Дарнеллі.
“Відзняте Вами відео, гадаю, чи не єдина причина для того, щоб посадити Дерека Шовена за грати”.
Дарнелла надала власний коментар для місцевої газети «Зоряна Трибуна»: «Світ повинен був бачити те, що бачила я». З трибуни свідків вона розповіла нам, що бачила:
“Коли я дивлюсь на Джорджа Флойда, я бачила в ньому свого батька, своїх братів, своїх кузенів, своїх дядьків, бо всі вони чорношкірі. Я уявляла, як це могло трапитися з одним із них “.
Такий тривалий час, життя чорношкірих не мало жодного значення, і саме тому Шовен думав, що йому вдасться викрутитись. Багато хто з офіцерів зміг викрутитись за здійснений такого роду вчинок.
Минулого тижня газета New York Times випустила історію на цілу сторінку, в якій висвітлюється тема закатованих поліцією темношкірих людей, за вбивство яких, ніхто не був покараний. Одним з вбитих є Тамір Райс, хлопчик 12 років, який грався іграшковим пістолетом у парку Клівленда, як от поліцейський відкрив вогонь по ньому, одразу ж після 2 секунд, як під’їхав поближче.
Справа Шовіна стосується не лише одного Шовіна. Це про нас. Про нас, про тих, які недовіряють чорношкірим. Про те, що ми сліпо, не розібравшись у всіх деталях, стаємо на бік міліції, проти тих, які провинились у минулому.
Це ще не кінець. Не для Шовіна, якому ще належить вирок, не для чорношкірих американців, які все ще бояться за своє життя щоразу, коли з’являється поліція, не для поліцейських повсюду, які повинні поновити присягу про захист та служіння всім людям.., це ще не кінець для відділів поліції, які повинні бути реформованими.
І це не кінець для нас. У всіх нас є стільникові телефони. Ми всі маємо силу їх використовувати. Залишитися і спостерігати. Здійснити запис. Засвідчити.
Один із прокурорів назвав тих, хто залишився з Флойдом, “букетом людяності”. Вони побачили, як страждає людина, і залишились, щоб зупинити це.
Ми всі є вартовими справедливості. Останні рядки, які промовили члени групи присяжних, були наймогутнішими та найправдивішими з усіх:
“Вам сказали, що містер Флойд помер, бо його серце було занадто великим … Ви знаєте правду. І правда в тому, що Джордж Флойд помер через те, що серце містера Шовіна було занадто малим. ”
А що стосується Дарнелли?
Її серце було героїчним.
