Снідаю снідання за сніданковим вуличним столом. На столі запашний бутерброд (накладанець), пахне сиром, помідором, базиліком, і свіжими теплимими тостами. Ласую, і насолоджуюся ранком (і копанією мами). А поряд — баночка з медом. Тільки ж бо його перелили з літрової посудини в меншу. Пару неуважних крапельок попадали не в середину банки, а на стінки. Візьмеш отак пальцями, а тоді облизуєш, витираєш, миєш.. але не про це хочу розповісти.
Смакую. А поряд оса, то туди, то сюди. Спершу прилетіла на базилік, а тоді, завмерши в польоті, почала облизувати хоботком краї баночки. “Смачний направду, різнотрав’я ж” — думаю я. Тоді вона наситилась, і сіла мені на край футболки. Зрання чисту взяв. І своїми крихітними комашиними лапками почала вмивати хоботок, як-от мій кіт Жорик вмиває свою мордочку, як вип’є молока. Посиділа, вмилася, а тоді полетіла далі шукати свого, в дні сьогоднішньому.
Так і я: доїв окраєць, облизав зуби, а за ними губи, помив тарілку, чашку, руки, подякував за добрий ранок, і полетів по справам.
І комашки, і люди, і різні, і схожі водночас. Доброго і вам ранку.
Ну й Слава Богу.
